Учора, на засіданні Верховної Ради України, було прийнято у цілому Закон №4755 «Про внесення змін до ЗУ "Про запобігання корупції» (щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), яким скасовано норму про те, що про початок роботи електронної системи декларування приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції але не раніше 1 січня 2017 року.

     Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, визначені у п.1, підпункті "а" п.2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня надати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

    При цьому, на офіційному веб-сайті НАБУ відсутній відповідний розділ, форма та методичні рекомендації щодо заповнення відповідної декларації.

   За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший  нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

   Положення Конституції України гарантує право осіб, зазначених у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, до набрання чинності Закону України №3755 подати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

О.М.Затворницька

Розміщення зовнішньої реклами в Україні проводиться на підставі Закону України «Про рекламу» та Типових правил розміщення зовнішньої реклами (надалі –Правил), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Наприкінці 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1173 внесені зміни до постанов КМУ щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 8 постанови КМУ від 16.12.2015 №1173 передбачено внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами. Так, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Суттєвим нововведенням стає той факт, що строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.

Нововведення вказують на те, що виконавчі комітети рад повинні проводити засідання впродовж але не більш ніж 9 робочих днів з моменту надходження відповідної заяви розповсюджувача зовнішньої реклами. Виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання пропозицій та проекту рішення приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.

Дозвіл або відмова у його видачі видається не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Крім того, встановлений вичерпний перелік  органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу. Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу.

Прийняті зміни можливо придадуть стимулу виконавчим комітетам рад проводити свої засідання частіше, ніж 1 раз на місяць, (у кращому випадку), що прямо передбачено ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Водночас, ці зміни можуть породжувати неоднакове застосування Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки Правилами із змінами передбачено, що робочий орган  протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення. Виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.

При цьому, порядок вирішення питання «Про доступ до публічної інформації» уряд залишив за органами місцевого самоврядування.

О.М.Затворницька

Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я (надалі - Порядок) затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418.

Пунктом 1 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

 

Щодо встановлення надбавки з вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам, які працюють у товариствах з обмеженою відповідальністю.

 

Зокрема, до стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років включається час роботи в державних та комунальних закладах охорони здоров'я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою неповною вищою медичною освітою, визначених у п.3 Порядку.

Зарахування до стажу для встановлення надбавки за вислугу років періоду роботи в приватних та інших лікувальних закладах, які не належать до державних і комунальних закладів охорони здоров'я Порядком не передбачено.

Таким чином, період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю не включається до стажу для встановлення надбавки за вислугу років.

При цьому, необхідно звернути увагу на не менш важливу тезу п.1 Порядку про те, що право на отримання надбавки за вислугу років мають право також працівники організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Відповідно до роз'яснень Виконавчої Дирекції Фонду Соціального Страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.01.2010 р. № 01-16-176 «Щодо оплати праці працівників санаторіїв-профілакторіїв, які частково фінансуються за рахунок коштів Фонду» вказано наступне.

Згідно з пунктом 3.2.2 Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009  № 16 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.04.2009 за № 394/16410 (із змінами та доповненнями), при обчисленні заробітної плати працівникам санаторіїв-профілакторіїв застосовуються

умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення. 

Такі умови оплати праці визначені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 № 308/519, із змінами та доповненнями (далі - Наказ  №308/519). 

Щодо застосування Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1418, то згідно з пунктом першим зазначеного Порядку, він поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я. 

Тобто, дія Порядку №1418 розповсюджується на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, які працюють в санаторіях-профілакторіях, що частково фінансуються за рахунок коштів Фонду. 

 

Законом України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної діяльності», (надалі – Закон №1669-18) встановлені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положення п.п.6-7 Закону №1669-18 встановлено норму прямої дії щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. П.п 20, 24 переліку населені пункти:                      

• м. Маріуполь (Маріупольська міська рада):
• смт Сартана (Сартанська селищна рада);
• смт Старий Крим (Старо-Кримська селищна рада);
• смт Талаківка,
• с. Гнутове,
• с-ще Ломакине (Талаківська селищна рада);
• с. Виноградне,
• с. Піонерське,
• с. Приморське (Виноградненська сільська рада);
• смт Первомайський,
• смт Первомайське,
• смт Побєда,
• с-ще Червоний Жовтень (Первомайська селищна рада) включені до зони проведення антитерористичної операції.

Вказані правові акти є підставою для звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками та комунальним майном, а також для скасування податкових повідомлень.

 

О.М.Затворницька

 

Юрист — говоря простым языком, это специалист, разбирающийся в вопросах правоведения и юридических тонкостях. То есть к юристам можно отнести не только людей, получивших специальное образование, но и правоведов, ученых, а также людей, кто изучает право. Сюда же относятся практикующие специалисты в этой сфере. Если копнуть историю, то известно, что первыми юристами были римские жрецы — понтифики. Сегодня под понятием «юрист» скрываются самые различные направления правовой деятельности: нотариусы, юрисконсульты, судьи, адвокаты, следователи и прокуроры. Юристом в РФ может стать лицо, которое получило среднее или высшее юридическое образование. Существует общее правило, что юрист должен сдать квалификационный экзамен на адвоката, после чего он может быть допущен к защите обвиняемых.

отличие юриста от юрисконсульта

Юрисконсульт — это тоже юрист, но в профессиональные задачи юрисконсульта входит обеспечение соблюдения законодательства в рамках той или иной формы правовых взаимоотношений. Проще говоря, это юридический консультант в определенной узкой сфере или в рамках конкретной организации. Чаще всего подобные специалисты работают в различных компаниях и фирмах (строительных, торговых, транспортных, фармацевтических и т. п.), где следят за законностью всех внешних и внутренних операций по предоставлению товаров/услуг клиентам. Называть юрисконсульта просто юристом нельзя, поскольку он занимает особое место. Различаются юрисконсульты, старшие юрисконсульты, ведущие и главные юрисконсульты. В компаниях с большим штатом юристов, консультантам в юридических вопросах чаще всего присваивают различные категории.

Самое первое упоминание об этой профессии встречается в документах Древнего Рима. Однако людей, которые занимались тогда этой работой, принято было называть «патронами». Если бы такой человек работал в современном мире, то он выполнял сразу две функции: адвоката и юрисконсульта. Юрисконсульт, или juris-consultus, в переводе с латинского языка значит «правовед». Только к ХХ веку окончательно произошло формирование института юрисконсульта в современном виде. Специальность "юрист-юрисконсульт" является очень популярной и престижной, а также высокооплачиваемой. Профессия юрисконсульта сейчас В современном мире юрисконсульт – это сотрудник правового отдела организации. Юрисконсульты работают в государственных и финансовых учреждениях, коммерческих фирмах, страховых компаниях и так далее. В обязанности юрисконсульта входит правовая помощь, наблюдение за исполнением законодательства (как той организацией, в которой он работает, так и по отношению к ней), составление претензий, помощь в написании соглашений и договоров. юрисконсульт это Нужна ли профессия юрисконсульта Юрисконсульт – это довольно распространенная профессия в современном мире, так как достаточно длительное время на людей данной профессии был высокий спрос у компаний. Сфера этой деятельности всегда нуждалась и будет нуждаться в хороших специалистах, хотя высшие учебные заведения продолжают выпускать огромное количество людей данной профессии. Но все еще есть компании, которым продолжают требоваться хорошие юрисконсульты. Юрисконсульт – это человек, который обязательно должен окончить вуз по этой специальности, так как со средним специальным образованием невозможно эффективно выполнять свои обязанности. Каким должен быть человек такой профессии Обязанности юрисконсульта предполагают отличное умение налаживать контакты. Главная задача юрисконсульта - убедить и обязательно доказать нужную точку зрения. Поэтому его речь должна быть грамотной, четкой, логичной. Успешные профессионалы в этой области обладают деловой хваткой, хорошей интуицией, психологической устойчивостью, ответственностью, эрудированностью, настойчивостью, объективностью. У этой профессии нет распределения по половым признакам. Ею успешно могут владеть как мужчины, так и женщины. Таким образом, юрисконсульт должен быть: Ответственным. Честным. Способным «держать удар». Психологически стабильным. Скрупулезным. Терпеливым.

Юрисконсульт (лат. juris-consultus — правознавець, юридичний радник) — штатний працівник юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин.

Серед осіб, що об'єднуються поняттям «юрист», юрисконсульт займає особливе місце. Більшість юристів працює юрисконсультами в державних і приватних організаціях. Найбільш близька до роботи юрисконсульта діяльність адвокатів.